Новини
Допомогти вижити кажанам!
Кажани – дивовижні ссавці, які, завдяки своїй будові, оволоділи мистецтвом польоту. Багато видів цієї групи тварин перебувають на межі зникнення. Проблема особливо загострилася в останні десятиліття, це пов'язано з вирубкою дуплистих дерев (більшість з них саме в дуплах знаходить притулок), із застосуванням різних отрутохімікатів (кажани гинуть, наївшись "отруєних" комах), відсутністю придатних місць для проживання і переслідуванням з боку людини - через елементарне незнання та забобони.
Рукокрилі зустрічаються всюди, крім полярних районів і високогір’їв. І, головне, всі вони безпечні. Виняток становлять кажани-вампіри з великими і гострими зубами, що мешкають в Латинській Америці і харчуються кров’ю дрібних гризунів, птахів, а зрідка – і домашньої худоби.
Кажанів, що мешкають в Україні, боятися не варто. Всі вони - комахоїдні тварини. Більше того, ці звірятка навіть корисні, оскільки знищують багатьох шкідливих комах, які також активні в темний час доби, тому вдень не доступні для птахів.
Із понад 26 видів кажанів, виявлених в Україні, у природному заповіднику "Медобори" зафіксовано 19. Всі вони занесені на сторінки Червоної книги України.
В останні роки трапляється багато випадків, коли кажани залітають в наші оселі або вибирають їх для зимівлі. Пропонуємо основні поради щодо поведінки в ситуації, коли у помешкання залетів кажан:
- подбати про свою безпеку. В жодному разі не можна брати кажана голими руками. Спершу слід одягти цупкі рукавички або обгорнути кисті рук цупкою тканиною;
- в теплу пору року дати можливість тваринці вилетіти на вулицю, або спершу відловити кажана та випустити його в темну пору доби;
- найбезпечніше накрити кажана коробкою або іншою ємністю, svarka.ua-ua та просунути між нею та тваринкою картонку;
- якщо на вулиці зима, по можливості розмістити його у відповідне приміщення до весни (підвал, горище, тощо). При цьому слід враховувати, що температурний режим для виживання звірятка від +5 до +8 градусів С;
- можна звернутись за порадою чи допомогою до фахівців, волонтерів, а також у центри реабілітації диких тварин.
Лише спільними зусиллями можна зберегти кажанів та місця їхнього перебування.